Ця премія завжди вручається надзвичайно достойним людям, які присвячують себе служінню суспільству. Станіслав Вінценз був фантастичною людиною. Це польський письменник, але написав два епоси про Гуцульщину “На високій полонині”. Його і в Польщі не дуже знають, а у нас він взагалі забутий. Наша мета — відновити пам’ять про цього великого чоловіка, філософа, який понад усе любив українців. І цю любов переніс усе своє життя. Коли його дружина говорила тут польською, він з нею сварився і казав: “Я тобі не дозволю полонізувати гуцулів”. І вона вивчила українську. З моїми сусідами в Ясенові до останнього листувалась прекрасною українською.